Дурниць багато в житті робив,
Тепер у соромі страждаю -
Спомини, отруєні гриби,
Гіфами душу роз'їдають.
Іду по вулиці, буває,
Раптом спомин затьмарить очі,
І в соромі немов палаю -
Стогін. Навколо перехожі.
- Що, батьку, тебе весь час гнітить?
Сором? Так? Біль? І не єдина?
- Спомини про дурних вчинків мить.
- Соромишся, що ти - людина?
7.07.2013
Дача
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436109
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.07.2013
автор: Левчишин Віктор