У місті спека. Сонце вкрилося парчею.
Пішла у ліс гулять. Там холодок.
Відпочила, як слід, і тілом і душею.
Грибів набрала ще й у козубок.
Дитинства, юності сліди в стежках шукала.
Знов ліс прийняв мене, як добрий друг.
Йому «осанна» щиросердно я співала.
І причаїлось все на мить навкруг.
А потім пташечка уміло підхопила
Пісню оту про да-ри лісові.
І довго-довго своє соло виводила.
Адреналін пішов аж у крові.
Мені так любо було між беріз і сосен.
Повно ожини скрізь. Якраз цвіте.
І пестив вітерець мої біляві коси.
Вернутися б в життя те, молоде,
Коли весела була просто без причини.
Коли, здавалось, світ для мене весь.
Коли в душі горіла ватра від лучини.
Про це лиш згадувать я можу днесь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436120
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.07.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)