********************************
Дивлюсь в вікно, а там нічого,
Неначе все за пазухой у Бога,
Суцільна біла, непроглядна мла.
Здається, там, все спалене, дотла,
І нас напризволяще кинула земля...
Та ні! торкнулась запітнілого вікна
Чиясь палаюча душа —
І знов постала радість весняна(!):
Земля вкраїнська ожива.
01.02. 1998 р.(редаговане 11.02.2013 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436182
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2013
автор: Ростислав Сердешний