Ти добра, мила і проста.
Красива, ніжно-промениста.
Якщо і доживу до ста,
То не зміню я думки змісту.
Розумна, мудра, спритна теж
І зрозуміти все під силу.
Твоє терпіння теж без меж,
Коли, здавалося, несила…
Люблю тебе, мій милий друг.
Та не чуттями чоловіка…
Для мене - рятувальний круг.
Чом затремтіла, як осика?..
Росою сльози на очах.
О, сила, сила, сила жінки.
Усе було не лише в снах,
Того, що в снах, не буде тільки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436228
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2013
автор: Тамара Васильєва