Метелик,метелик!розкрий свої крильця!
Дозволь лиш погляну,на чарівний узір.
Може мЕні царівна,ясноока присниться.
Що панує над світом, в неї замок між гір.
Не кує там зозуля,біля стін її замку.
Лиш орли все ширяють,царі висоти.
Там із хмар чисте сонце виринає щоранку.
Місяць зорі полоще в повечірній порі.
Буду щиро радіти,процвітання бажати.
Хай держава її розцвіте наче сад.
І цілунок палкий,хочу в сні тім зірвати!
Трунок губ запалИть фейєрверк-зорепад !
В далі сині здійнятись,на зранених крилах.
Без обмежень злетіти,позабувши про сум.
Десь чекає царівна,ясноока і мила.
Розгорни мені крильця, звільнивши від дум !
09.07.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436346
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2013
автор: VodolazМінько