Не дивіться так сумно на мене
І непрохані сльози змахніть,
Я приїду до Вас, моя нене,
Як пташки будуть в вирій летіть.
Привезу Вам невістку й онука,
Будем разом картоплю копать,
Щоб селянськая правда й наука
Залишалась в серцях панувать.
На могилу до батька ми сходим,
Добрим словом його пом’янем,
І за звичаєм нашим народним
По чарчині горілки ковтнем.
Не тужіть Ви за мною, матусю,
Якщо хочете, їдьмо до нас,
Бо у місті, роблю і де вчуся,
Є гаряча вода і є газ.
Ви не хочете їхать до міста,
У бетоні віка доживать,
У селі хата біла та чиста,
Хто ж її буде там доглядать.
Там з дитинства все рідне й знайоме,
Там на цвинтарі рідні лежать,
Приїжджати не зможем додому,
Щоби в сіні пахучім поспать.
Краще будемо їздить частіше
До Вас, рідна матусю моя,
Разом жити завжди веселіше
І радіти, що ми є сім`я.
Не дивіться так сумно на мене
І непрохані сльози змахніть,
Ми приїдем до Вас, моя нене,
Ви ще тиждень без нас потерпіть.
14.12.01
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436360
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.07.2013
автор: Георгій Грищенко