Прозорі роси розчесали вранці м`яту.
Умили яблука в бабусинім садку.
В обнімку з персиком гіллям підперли хату -
жаданий рай для господині в холодку.
А долі всипано петуній, портула́ку,
асфальт пронизує увесь малий спориш.
Плодово-ягідно дзижчать собі комахи
на день, збудивши, цю казкову тишу тиш.
І колись днем, одним липневим і гарячим,
я до бабусі її стежкою прийду.
Вона, як мати, у тривозі вже й заплаче,
а я із вдячності до ніг її впаду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436395
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.07.2013
автор: Ліна Біла