В'язні свого часу
та простору.
Заручники своєї реальності.
Ви сковані в своїх діях.
Вважаєте себе ангелами?
Ви тільки частинка давно застарілого механізму,
який нікому не потрібен.
Вулиці, машини, люди-зомбі.
Світ ілюзій, примар,
Світ придуманий для вас.
Живете поруч,
тримаєте одні одних, наче ланцюг.
Не помічаєте, що з кожним днем
все більше й більше
мертвих мрій,
мертвих снів,
мертвих надій.
Та й самі ви
від народження мертві.
Втеча неможлива
і, власне, беззмістовна.
Ви залежні
від грошей,
речей,
вільного часу,
інших.
Тримаєтесь на відстані від насилля та болю?
Ваше позерсво, гра, театр, бутафорія надто кумедні,
щоб бути правдою.
Ваші гнилі душі вже не вилікуєш.
Ви застрягли в бруді сірого міста.
Без можловості вибратися.
Без надії на порятунок.
Вбили в собі щирість,
поховали в собі дитину,
закопали свій талант.
Безталанні, розгублені, порожні люди.
Я один з вас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436546
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: Ф.