Завітайте до мене на вогник,
Обговоримо сутність життя,
Як сімейний тримається човник
В океані людського буття.
В спілкуванні знайдемо відраду,
Бо розкажемо вголос думки
Та почуємо дружню пораду,
Як всім кривдам зломити кістки.
Проклянемо злодійство багатих:
- Побий, Боже, до смерті всіх тих,
Задоволених й дуже пихатих,
Що себе видають за святих.
Недолугу полаємо владу,
Що не вміє країні служить,
Тож займаємо місце позаду,
Хоча спереду сісти кортить.
Видають закордони поради,
Як і що нашій владі робить,
А вона грошеняток заради
Вже готова і лоба розбить.
Маєм дику орду депутатів
З кулаками замість язика,
На собі вони тільки затяті
Й покарання вже їх не ляка.
Ми похвалимо наших нащадків
Та помріємо про майбуття,
Коли зміна життєвих порядків
Приведе в нас усе до пуття.
Завітайте до мене на вогник,
Пригадаємо майже усе –
Від серйозних пригод до любовних
Та про тугу, що душу нам ссе.
04.02.02
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436547
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: Георгій Грищенко