Пливу одна серед людського моря…
Сама собі – матрос і капітан…
А в морі – глибина, і стільки горя,
Що вистачить на цілий океан…
Та треба рухатись. Зупинка – то загибель.
Бо дно важкими мушлями скує.
Обвиснуть паруси, підвладні штилю,
Й на кригу змерзне все єство моє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436549
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: Ірина Лівобережна