Коли сонце за пітьму втече,
Пригорни тихенько за плече,
Зазирни у очі. Це для нас
Зупинивсь і затаївся час.
Ти не клич самотність, не зови,
Бо її колючі остови
Можуть вп”ятися до смерті в бік,
Проштрикнувши наскрізь. Скільки вік
Нам відміряв теплоти і сил,
Не розгубимо ні краплі. Пил
На вітрах розвіємо сварок.
І дамо у вічі ми зарок,
Щоб – разом. Що там би не було.
Провидіння разом нас звело.
Хай у скронях зблисне білизна,
В мене – ти, у тебе я – одна.
Ми – удвох. У нас в руці – рука.
І вогонь кохання обпіка.
На фото: лілеї з мого саду
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2013
автор: Ліоліна