В монастирі життя старезнім
серед світів зів`ялих трав
живу, неначе лист берези,
що вітер похапцем зірвав.
І що б мені хто не пророчив,
душі не натягав струну,
я опинивсь в імлі урочищ,
де заздрісно хтось зазирнув
в моє ще тихе задзеркалля,
як я на світ лиш народивсь,
і наче викреслив лекалом
моєї долі чорну вись.
Відтóді бурлакую в Часі,
дверей шукаю вихідних,
але дарма… Хтось в чорній рясі
замкнув дорогу до живих.
[i]жовтень 2011[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436587
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: Чир Нестор