Панянка - Ніч вплітає зорі в коси
І з шовку шлейф волочить по землі.
Що ступить крок, лишає срібні роси,
Вклоняються їй навіть королі...
А красень Місяць посилає квіти,
Милується чарівністю очей.
І заставляє зорі мерехтіти
І лагідно торкається плечей.
Вона ж на "ти" давно уже із вітром,
Кружляє наче тополиний пух.
У вальсі з ним, перед великим світом,
Гартує волю, терпеливість, дух.
Ховає чорні очі під вуаллю,
Щоб в неї більш ніхто не закохавсь.
А плечі ніжні накриває шаллю
І в парі з вітром знов кружляє вальс...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436654
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2013
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)