Іду по вулиці вмитій дощем,
Косі крапельки тОркають щоки,
Гладить і вітер волосся бігцем,
По бруківці цок-цок мої кроки.
Розколошмачені хмарки пливуть,
Закрили все небо собою.
Життя до крові домішує ртуть,
Жалить серце, чомусь, кропивою.
Доля у піжмурки грає й листи,
Ті, що душу свою в них вмістила,
Розлетілись між чужими людьми.
А що твоя?! Чекати несила.
11.07.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2013
автор: Валентина Ланевич