Я уже звикла прокидатися одна,
і не лякає павутиння на високій стелі,
і чай холодний жгучіший від рюмки коньяка,
і сліз уже не видно на сухій постелі.
Я уже звикла забувати сни
в які приходиш ти - неначе та комета.
В один момент ти тут - а в інший - ні
і починаю вірити в прикмети.
Я уже звикла до міської біготні -
коли я падаю - а потім піднімаюсь.
Коли шукаю я його лице
та у юрбі коханого давно немає.
Я уже звикла засипати без думок,
коли на вулиці заходить Сонце,
коли я чую як втікає день,
і подруга самотність стукає в віконце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436755
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2013
автор: Patyanya