Держава – то не божий дар…
Держава – це така машина:
Суди, опрічники і цар,
Ще безліч різної звірини…
Машина має відвезти,
Чи може поле обробити…
А не під себе все гребти
І люд знедолений гнобити…
Чи вам потрібен такий віз,
Який тягти замість коня…
А він при тому без коліс,
А цей ще й вами поганя?
Без нього – ви людина вільна,
А він без вас – купа гівна;
Чому ж ви рабськи, добровільно
Тягнете шиї до ярма?
Чи має таке в світі стати:
Щоб віз людьми міг поганяти?
І визначати: куди йти…
Куди непотріб цей тягти…
Як ти людина – скинь ярмо!
Сідай на воза – сам їм прав!
А ні, - то їж оте лай но:
У чому жив… то тим і став.
Хто розуміє – піднімись!
Стань вільним! Інша є дорога…
Не продавайся, не клонись…
Із богом в серці… і до бога!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436773
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.07.2013
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)