За нею не заплачуть діти,
Знайомі пустять трохи сліз.
Шумітимуть від вітру віти
Білявих, як вона, беріз.
Зісохла, непоспішна, квола
І вже не зовсім молода,
Дівиця безнадійно хвора –
Невіста Господа Христа.
Молитвослов, псалтир, ікони –
Пожитки найдорожчі їй,
Ще любить, як голосять двони
У церкві серцю дорогій.
Коли спитають про здоров'я,
То усміхнеться лиш вона,
Не скаже, що зазнала горя,
Не кине: «В чім моя вина?..”
Підтримує старенька мати
Свою ослаблену дочку,
Поволі змушені ступати.
«Ще трохи і сама піду...»
12.07.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436805
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.07.2013
автор: С.Плекан