То ж спи, моя солодка.

Засинай,  моя  красуне.
Моя  журлива  волошка.
Цей  бісів  день  нарешті  добіг  до  кінця,
І  я  не  знаючи  чим  тебе  розрадити,  прошу  лиш  заснути.
Бо  інших  ліків  я  не  знаю.
Бо  це  не  лікується.
Це  потрібно  пережити.

Засинай,  моя  казкова  дівчинко.
І  я  обіцяю  —  тебе  більше  нічого  не  буде  боліти.
Я  обіцяю  тобі,  що  все  відійде
і  тобі  стане  краще.
Ти  тільки  засинай,
бо  ніч  не  вміє  приносити  втіхи.
ніч  приносить  лиш  відчай  і  знемогу.

Засинай,  моя  люба.  
І  все  минеться.  
Я  не  знаю  коли,
Я  не  знаю  настільки  це  виїсть  тебе,
але  все  минеться.
вір  мені.

Спи,  моя  хороша.
Моя  найпестивіша  і  найчудесніша  мріє.
Спи.
А  я  буду  сидіти  біля  тебе  і  тримати  за  руку.
Тримати  твою  зранену  віру
Лікувати  її.

Спи,  моя  тремтлива  зоре.
Твоє  світло  тьмяніє,  але  воно  ніколи  не  згасне.
Ти  ніколи  не  згаснеш.
Завтра  буде  новий  день
І  я  не  знаю  буде  він  кращим  чи  гіршим,
але  ти  його  приймеш  таким,  яким  тобі  його  принесе  доля.
Приймеш  усе,  що  тобі  зустрінеться
і  станеш  від  цього  сильнішою.
Але  потрібно  спати.

То  ж  спи,  моя  солодка.
І  завтра  тебе  хтось  покохає,

напевно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436868
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2013
автор: Жабокрик