(За мотивами кінофільму -
"Жінка не схильна до авантюр")
Він та вона й неповнолітні діти,
І, тут як тут, свекруха при нагоді
Своєму сину як найкраще годить,
Невістка все сприймає непривітно…
Так сталось, що ця жінка закохалась,
Ці почуття взаємно спалахнули,
Від неї рідні діти відвернулись,
Але піти з сім‘ї вона вагалась…
Коли терпіти вже було не сила,
Сімейні з болем розірвала узи,
Слабким був чоловік і боягузом,
Його страшна хвороба підкосила…
Помер в лікарні від інфаркту згодом,
Дружина божеволіла з провини,
Щодня терпіла докори дитини
І розмовляла щиро в церкві з Богом…
А потім відреклася від родини,
І заховалась в монастир від світу,
З її коханим стали жити діти,
Чекаючи на маму щогодини…
Схилялась низько жінка у поклонах,
Їй душу лікував старий священик,
В молитвах сподівалась на прощення,
І цілувала трепетно ікони...
Одного дня до церкви вся родина
Прийшла на сповідь і просила слізно
Вернутися в сім‘ю, поки не пізно -
Тримала донька на руках дитину…
У жінки щастям засвітились очі,
Дитя до серця пригорнула ніжно,
Котились сльози по щоках капіжно,
І народився день на зміну ночі…
Вернулась до життя душа страждальна -
Любов подарувала розуміння,
І в нагороду за її терпіння
Лунали в церкві дзвони тріумфально…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436979
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 13.07.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО