У мене на душі – квітучий сад, а чи оранжерея.
Хоч не буває у житті все тихо, як там не крути.
Й співала з розпачем мені пісні сирена Лорелея,
Позаду пройдено багно і спалені ущент мости.
Нащо боятися, що скажуть чи подумають щось люди?
Тепер спілкуюся з людьми, від нелюдів пішла. Втекла.
Я вільна в виборі. Задумаю – то тільки так і буде.
Коли втомлюся, припадаю до дзвінкого джерела
В місцях сакральних, де не горами забруднених бляшанок, -
Конвалій цвітом милуватися дозволено мені,
Де розцвітає чорнобривцями в пташиних співах ранок,
Й зоря вечірня бурштиново зблискує у нас в вині.
На фото - вишня з мого саду
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2013
автор: Ліоліна