. . Воно в мене єдине!. .


Без  підтримки,  без  розуміння  і  без  любові  –
Хіба  це  життя?
Кожній  другій  знайома  до  болі
Дорога  в  нікуди,  без  вороття.
Без  взаємності  ми  відпливаєм
Від  берегів  у  бурхливе  майбутнє.
Потім,  отямившись,  щастя  шукаєм,
З  жахОм  розумієм,  що  щастя  не  в  нім.
Думалось  якось,  що  грань  насолоди
Подих  його,  руки,  ніжні  вуста.
Та  не  знаходити  спільної  згоди
Хоч  і  дрібниця,  та  не  проста.
Як  присвятити  себе,  коли  бачиш,
Що  у  тобі  не  знаходять  душі?
Звісно  ж,  більшість  йому  ти  пробачиш,
Та  віддавати  себе  не  спіши.
Хто  ти?  Ти  зморена  долею  квітка,  -
До  цього  цвіла,  а  тепер  ніби  й  ні.
І  той  сум  в  очах,  скажи,  звідки?
Хто  затушив  жар,  скажи,  у  тобі?
Хіба  навпаки  не  повинно  все  бути?
Кохання  вдихає  у  душі  життя!
А  ти  ж  ніби  випила  келих  отрути,
Ідеш  у  нікуди,  без  вороття.
Чи  варто  триматись  тієї  людини,
Яка  не  дає  тобі  більше  злетіть?
Життя  це  –  моє!  Воно  в  мене  єдине!
А  ви  як  умієте,  так  і  живіть!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437059
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2013
автор: Інна С.