Колись і я була такою
Веселою і молодою,
Любила кожну мить життя,
Було найкраще те буття.
Та раптом посмішка погасла,
Забулись мрії , меркне гасло,
Нестало радощів життя.
Десь ділись друзі, вже нема,
Отого щастя повсякдення.
І несолодке те варення,
Яке ми звемо як любов,
І не пульсує в серці кров.
Ми вже самі собі набридли,
І згасли зорі і не квітне
Душа…
Мовчить у смутку дня.
Літає мовчки близь вікна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437123
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2013
автор: Yulia G