Привіт. Знаєш, мене нестало,
Знаєш, лиш подих завмер на стіні.
Я тихого вітру від тебе чекала,
Й слова, що доволі незграбні - навіки німі.
Посріблене сонце на мене дивилось,
І місяць глядів, він без контурів, дна.
Порошкове "що ночі" до мене тулилось,
І божевільне - "ти не сама".
Та враз все завмерло, і посміхнулось,
Вже вистиг на сонці мій солом'яний чай.
Все вже сказане, і все вже відбулось,
Доволі банально. Я йду. Не чекай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437141
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2013
автор: Веруш Далі