...літо витікає дощем із неба
і що нам із того що маємо те що маємо
пам'ять прикриває словами випуклі ребра
які ми при першій нагоді зламаємо...
в тому немає нічого жорстокого
в кожного світ по своєму спростований
птаха летить до неба намоклого
небо дощем до землі прицв'яховано
ріже слух посезоненне ламання істин
так наче щось надто важливе для тебе
стало кольром і вийшло із моди...
маєш лиш шурхіт власних слідів
і ще добрий кусок дороги...
а дорога - слово за слово
а дорога - рука за руку
ти прийдеш омиєш серце і ноги
непроронивши ні звуку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437152
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2013
автор: Poetka