Розцяцькувала ніч зірчастою вуаллю небо,
Ріжком перечепила місяць за тонку тополю.
З цикадами змагається у співі соловейко,
Мені ж...Та, хіба, те знаю, яку готує долю?!
Чи послане кохання то є за гріхи розплата,
Що, може, зробила ненароком, йдучи по житті.
Випробування на міцність, де мрія розіп’ята
І стежка у нове майбутнє сховалась в спориші.
Та чутні твої кроки в серці віддають луною,
Стогоном німим лягають у душі стривоженій.
Бажання розчинитись у бажанні без двобою
Занурюють у зойку легіт, в грудях затиснутий.
13.07.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2013
автор: Валентина Ланевич