Нарешті я в горах, у горах Карпатах.
Дощі перепадали. Сонце зійшло.
Парує з упадин гірських маккіато.
Між хмар голубе проглядається тло.
Милуюсь пейзажем. Сиджу на терасі.
Вдихаю повітря із сосен, ялин.
Десь муза моя на високім Парнасі.
А поряд поскрипує дружно камін.
Клопочуться рідні. Готують вечерю.
Я п’ю мигдалевого вечора тінь.
Перини-перлини у ноги всім стелю.
Сама ж, наче птаха, несусь в височінь.
Так любо, як поряд з тобою родина
Зібралась уся. І це дійсно не сон!
Теплінь не тому, що вогонь із каміну!
Це гріє сердець всіх биття в унісон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437286
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.07.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)