дайте мені крила
крила мені дайте
я полечу в далі долі
шукати вільної волі
ачей знайду
чому ж ти батьківщино
так на мене дивишся немов чужина?
чом не обіймеш мене твого сина?
чи ж пам'ятаєш мамо
як віддала мене ворогам на розп'яття кулями?
чи не заперечеш
що не було в твоїй хаті для мене кутка
ані крихти хліба
і ти вилила мою кров псам
щоб гнали вони мене в сибір і на колиму?
чому в твоїм серці чорнобиль?
чи ж не ти мене породила?
чи ж не ти з світу зведеш?
ось я - з ножем у грудях
лише тобою живий
скажи хоч слово
і я воскресну
не роби з моєї колиски труну
не бери смерть за невістку
гляди ж - твої внуки закопають тебе живцем
(в розпачі паду до ніг хати
а під стріхою вже й ластівка не в'є гніздо
і на комині не колосяться бузьки
вулик не родить меди...)...
дайте мені крила
крила дайте немов води(!)
я полечу на україну україни шукати
в небі
на землі
і під землею
в прошитих кулями серцях
в сльозах крОві
в слідах богородиці
і може де пролечу - калина цвістиме
а з лона верби сопілка спішитиме
жити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437375
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2013
автор: Олександр Букатюк