Не шуми, зажурений мій клене,
Не ячи в освітлену блакить...
Ще не крильця - листячко зелене
На вітрах шовкових лопотить.
Пахнуть липи теплими медами,
Сік янтарний піниться між віт,
Обважнілі яблуні плодами
Гепають у світлий малахіт
Буйнотрав'я, скупаного в росах,
Зводить літо сонячні мости,
У вербових викоханих косах
Загубився промінь золотий.
Подивись, безрадісний мій друже,
Як барвисто клумба зацвіла,
Літній день усміхнено примружив,
Світлі очі, сповнені тепла!
А тополі - мавки кучеряві -
Щось гуртом ворожать над ставком,
Сіє листя відлиски яскраві
У небесне свіже молоко.
Ну, хіба в раю доречна смута,
Де панує велич простоти?
А коли зима настане люта,
Отоді й журитимешся ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437517
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2013
автор: Наталя Данилюк