Сколола босі ноги по камінню,
Хапала в жмені літнього тепла.
Тепер немов по щучому велінню,
У мене замість рук-простертих два крила
Я полечу понад житами спілими,
Понад долиною,де річка дзюркотить,
Понад полями синьо-жовто-білими.
Допоки сонце день не спопилить.
Розвіє вітер попіл по долині,
Як ніч засне на зморенім крилі,
А зорі як волошки в небі синім
Про тебе нагадають знов мені.
Навіщо спомин?Я вже птаха вільна,
Під своїм зором бачу інший світ,
Лечу над ними,наче божевільна,
І капає сльоза на стоптай вже цвіт.
Розтоптана земля,як пам`ять розпорошена,
За що схопитись,де шукати слід?
Терпка трава,на сіно вчора скошене,
Терпка душа й холодна наче лід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437573
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2013
автор: Надія Голіней