Коли вечір схолодить росу,
Жовтий лист упаде на долоню.
Тихо осінь зів’ялить красу,
А розлукою вичорнить скроні.
Не сумуй, що біжать так роки…
Сповільнити ніхто їх не може,
Бо життя – швидкоплинність ріки
Без кохання на засуху схоже.
А без тебе душа заболить,
Запече і снігами завиє.
Можна й гнівом себе погубить,
Лиш любов пробачати уміє.
Не кажи: «Прощавай». Не кажи.
Не пророчмо сузір’ями долю.
Бо в коханні удвох – не чужі,
То чому ж завдаєм собі болю?..
15 липня 2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2013
автор: Oleg Gavrilevich