Я один з тих кому завжди холодно,
В моєму небі немає зір...
Я один з тих,кому завжди голодно,
без віршів і звуків лір!
Ти була для мене тайною,
Ти була для мене всім!
Дорогою безпечальною-
Спасінням від лютих зим!
Але Господь мені говорить:
"Не треба ідола творити!"
І я сховаюсь десь за Море,
Щоб там тихенько догоріти!
Зашиюсь десь в чужих краях,
Щоби дотліти до останку!
Вирощуючи власний страх,
Не дочекатися світанку...
Лишити на столі холодний чай,
Сказати всім,кому хотів:"Прощай!"
Не треба-не муч,прошу не тримай!
Відпусти мою грішну душу,
Вона ж тобі вже не потрібна!
Нехай покидає сушу,
зростає колоссям хлібним:
Десь там у нескінченності -у небі,
Я буду в тебе в серці при потребі!
Привіт!Я тебе з високості бачу,
Ти чуєш мила?Я уже не плачу!
15.07.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437661
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: Той,що воює з вітряками