Лиш залишиться спогад Дніпрової хвилі,
Де Русалкою ти між вітрів підійшла.
Дарувала частинку усмішки на крилах
Обірвались, впіймала ілюзій імла
Намагавсь прочинити русалчині двері,
Та фіаско сягнув, апріорі, мабуть.
Не сказав я слова, що сьогодні вже мертві,
Їх реальності круки, на цвинтар женуть.
Не здійняв і бретельки з поверхні сердечка,
Як і завжди, забракло натхнення очей.
Лиш попався у пастку, така вже ось звичка, -
У дорозі, броньованих сонцем* ночей.
Не пройшов я доріг, де мовчазність заслонів
Не достатня є сила флюїдів-потуг.
(Пролітало чверть зірки – наставив долоні),
Розумінням про марність я пута порву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437749
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: Ярослав Дорожний