Малює ніч вже зоряні картини,
Немає в них важливої потреби,
Та в голові думки знов без упину,
Кричать. Їм вже замало неба...
Їм вже замало простору квартири –
Потрібна воля, щоб летіти далі.
Вони лишають між рядків пунктири
Й летять у невідомі далі.
Вони приховують таємний сенс,
Якісь маленькі, незначні дрібниці.
Та у виставі з випадкових сцен,
Розкриють, певне, власні таємниці.
Не порахую кількості рядків:
Не стане в тім нагальної потреби,
Не підберу чомусь доречних слів –
Мабуть, також мені замало неба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437758
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: Мария Урста