Нестямне небо. Посмішок так мало.
Вогонь ласкавості згорів до тла.
Від світу в світ я крила знов шукала,
але без них лишилася. Й пішла.
Нестямне небо. Посмішок так мало.
Немає страху, лиш питання болю —
любов існує? Краще б я не знала.
Тоді для серця була б вічна воля.
Вустами неба закричи: "Люблю!"
І тихо душу хмарами згорни.
Ромашок в серці я не загублю́,
а ти любов мені свою верни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2013
автор: Роксолана-Марія