Втомивсь уже від паралельності
Неначе
У іншім вимірі ледь жеврію
Сную
Я десь за межами реальності
А значить
Вже на межі життя над прірвою
Стою
І звична тіла гравітація
Дістала
Так бракне просто турболентності
Щоб аж
У невагомості дистанція
Зростала
Від паралелей в незалежності
Кураж
Дві просто лінії мов колії
Між ними
Пунктиром правильним з вагонами
Життя
Душа ж бо птахом поруч в полі і
Земними
Здаються мрії між перонами буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437830
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2013
автор: Бойчук Роман