Війна в Афганістані вже пройшла,
Та спогад свій навічно залишила.
І в матерів які синів чека,
Волосся ще із рання посивіло.
Ніхто ще не думав про славу,
Та раптом прийшов їм наказ.
І дума про немічну матір
У серці жевріла не раз.
Можливо і дали б відмову,
Та що про них скаже держава
Практично, се було не примусово
І все ж це зважили, як славну справу.
Останній вибір ярих хлопчаків, був зроблений.
Назад шляху катма.
Заключний крок із кревної землі
Неначе серце кожному стиска.
І все. Афган. Чужа країна,
Життя хлопчини не одного він змінив,
Бо тут розваги не сумісні,
А хто це забував життям платив.
Під зливами куль, не лякаючись
В атаку всі мужньо ішли,
На міни плоттю лягаючи
За побратимів життя віддали.
Тверезо кожний розумів,
Що додому усі не повернуться,
Та воювати ніхто не припинив
Під пильним наглядом смерті.
Полягло багато хлопців,
Прямо серед бою,
Їхні трупи в трунах з цинку
Вислали додому.
Тільки мати дізнавалась,
Цей страшний переліг
То відразу зомлівала
Просячись умерти.
Чимало пройшло уже років,
Та туга за ними не згасла,
І кожна матір благає,
Щоб з її сином такого не сталось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437986
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.07.2013
автор: Юрій Бондар