Чорний тюльпан

Пробігли  ро́ки  „Чорного  тюльпану”
Та  не  вдалось  забути  жодній  мамі,
Той  день,  коли  синів  віддали  на  війну.
І  вже  вони  усі  напевне  знали,
Що  їх  навіки  відпускали.
І  все.  Афган.  Страшна  країна,
Своє  життя  лишив  тут  не  один  хлопчина.
Воювали  вони  завжди  без  зупинку  ,
І  потім  відправлялися  додому  в  цинку.
Що  далі?  Невідомо.
Матір  отримавши  звістку  про  смерть,
Думала,  для  чого  їй  жити?
Що  на  білому  світі  робити?
Адже  надія  яка  в  серці  жила
Разом  із  сином  в  могилу  лягла.
Багато  вже  часу  пройшло  від  тих  днів
Коли  матері  повтрачали  синів.
Та  жодного  часу  не  досить  для  того,
Щоб  позбавити  матерів  їхнього  болю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437987
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.07.2013
автор: Юрій Бондар