Пробігли ро́ки „Чорного тюльпану”
Та не вдалось забути жодній мамі,
Той день, коли синів віддали на війну.
І вже вони усі напевне знали,
Що їх навіки відпускали.
І все. Афган. Страшна країна,
Своє життя лишив тут не один хлопчина.
Воювали вони завжди без зупинку ,
І потім відправлялися додому в цинку.
Що далі? Невідомо.
Матір отримавши звістку про смерть,
Думала, для чого їй жити?
Що на білому світі робити?
Адже надія яка в серці жила
Разом із сином в могилу лягла.
Багато вже часу пройшло від тих днів
Коли матері повтрачали синів.
Та жодного часу не досить для того,
Щоб позбавити матерів їхнього болю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437987
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.07.2013
автор: Юрій Бондар