Сьогодні, я п"ю гіркий кофе вищого гатунку
І думаю про своє майбутне.
Проблема в тім, що я не бачу порятунку,
Одне лише бажання не збутнє.
Одні лише невдячні надії,
І жодної певної дії.
Сьогодні я пускаю нікотин в атмосферу,
Забруднюючи легені і землю.
Те що таїться - непокорне перу,
Воно між думок вже згоріло в золу...
Сьогодні я ковтаю снотворні пігулки,
А очі сяють не закриваючись:
Перед ними заходи; нескінченні світанки.
Сьогодні я хочу ридати й вмирати молючись,
Але це не чемно - я надто зіпсована.
Сьогодні я розумію, що життя - це пустеля.
А мені все ідти - надто гартована.
Мене здавлюють стіни і стеля...
_______________________________________________________
Я тримаюся, бо є лише "Сьогодні".
Завтра - це рано, а напередотні -
Занадто пізно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438037
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2013
автор: Eva Son