ДАВАЙ ЗАГУБИМОСЬ…

Давай  загубимось  у  золотому  житі...
Так  сяють  твої  очі  волошкові...
Лиш  на  одинці  будемо  ми  пити
Вершки  любові  пристрасно-медові.

Наші  бажання  в  шелесті  колосся...
Тіла  оголені...  Торкаюсь  лиш  губами...
Й  шовкове,  золоте  моє  волосся...
Вогонь  жадання  розгорається  між  нами.

Його  загасимо...  Та  іскри  ейфорії
Летять  шалено  так,  кохаючи  колосся.
Нас  огорнули  давні  наші  мрії...
Лиш  жито  золоте...  Й  моє  руде  волосся...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438102
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.07.2013
автор: Рижулька