Ти мені являлася у сні,
Що прийдеш з дитиною в руках.
Потім скажеш: «Відпусти – не треба»,
Нащо був той біль? Це просто – жах.
Потім засміялася здалеку
Сміх той сльози передав мені.
Ми хотіли щастя задалеко,
Та я бачив це усе вві сні.
Так і сталось, що тут поробити
Ти була усім моїм життям.
Наше спільне буде жити й жити
Та чому вагітна ти чужим дитям?
Твій – аборт, а потім – порожнеча
Не дзвони й пиши тепер мені.
Дізнаюсь, що ти брехала клято
Скільки ще дітей моїх в труні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438186
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2013
автор: Oleg Gavrilevich