Стежини заплелися в грози вечорові,
Де нам зустрітись восени прийшлось.
Світло надії нас поглинути готово,
Чи сон, - в поле за руки подались.
А там жита по пояс огортають,
І колоситься сонячно любов.
Ті квіти польові бажанням грають,
Хоч не збудитись, прошу знов , і знов.
Остання зіронька на небі догорає,
А з нею гасне,як примара сон.
Душею тішуся і ще підвласна знаю,
Втримать закоханості серця тон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438232
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2013
автор: Вразлива