Поміж дощову пелену, ранок багряніє,
Намоклі віти із листочками - шаріють.
Під музику вітрів краплини із гори рясні.
Картини вулиці , спостерігаємо дивні.
Щось неземне,чарівне край дороги,
При світлі фар та на межі життя.
Стояла і її красиві ноги ,
Погляд притягував - пола пальта.
Різко автівка поряд зупинилась,
Сто баксів у віконце показав.
На те вона, манірно ,подивилась -
Ну якщо так? Помнож іще на два!
В салоні " Мерса" музика лунає,
Ну , а дівча забилось тремко в кут.
Жаданням очі проти неї грають,
Що змусило красуню? Омут тут!...
Життя окрайцем, як би хто відрізав,
Скоринка хліба , то голодним псам.
Тягар дощу,що переходить вічність,
Затулить долю, щоб не закричав.
А скільки не подумавши втрачає,
В неспокій порожнечості паде.
Невчасно оте справжнє оминає,
У скриню мрії під замок кладе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438440
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2013
автор: Вразлива