І знову не того
Забрав Всевишній.
І всюди тиха, молода печаль.
Тепер – безмежної уяви тиша
Поклала на лице вуаль.
Пішовши на далекий шлях,
В серцях залишилась та слава.
І не забути. Як в його очах
Вона жила. Шалѐніла. Й співала.
Легенда! Хоч і вже нема…
Я дякую тобі за казку!
Я не забув твої дива!
Залишив ти уяву. В масках…
-------------------------------------------
«Душу выпьет конопля,
Тело приберёт земля…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438484
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.07.2013
автор: Вальдемар Феруменко