́Не зви її вночі моїм ім'ям,
воно ж мені крізь морок одізветься.
Ці зорі усміхалися не нам,
та серце притулялося до серця.
Тягнулись сни в туманну далину, -
ту мить терпку ніхто не в силах вкрасти.
Ти так тоді любив мене одну,
я в ту любов потрапила,мов в снасті.
І так тремтіла, як травневий дощ,
що хлепче по запиленій бруківці.
Ти з відчаю, благаю, не пророч
в ту ніч страшну на радість іншій жінці.
Нехай душа давно уже не храм,
і віра в щось святе щоденно рветься...
Не зви її вночі моїм ім'ям,
не рви мені знедоленого серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438516
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2013
автор: Malena