Мені не можна тебе любити.
Душа надщерблена з кришталю.
І як мені в цьому світі жити,
Коли я й досі тебе люблю?
Як ти все снишся мені ночами,
Не йдеш з непроханих дивних снів.
Насправді ж чиста вода між нами,
Мов тиха річка між берегів.
Лише в тих снах найрідніші очі
З відтінком пристрасті і жалю.
Ніхто не чує, як опівночі
За тебе Бога щодня молю.
Дивлюсь у очі, мов синє небо
Так непомітно усе сплива…
Ніхто й не знатиме,що про тебе
Пишу я зараз оці слова.
Уже не склеїти, бо розбита
Душа назавжди із кришталю.
Мені не можна тебе любити,
А я і досі тебе люблю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438667
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2013
автор: Натік