Не треба пафосу—хай так усе й лишається.
Стоять три крапки замість тисяч слів.
Усе помалу із душі стирається.
Веселий голос ніби занімів.
Колись і якось все воно забудеться.
Переболить скуйовджена душа.
Спинились мрії, що уже не збудуться—
Вони тепер нікуди не спішать.
Не теба слів комусь давно не сказаних,
Народжених у гніві чи жалю.
Нема доріг, навіки нами зв’язаних,
Їх роз’ єднало тихе «не люблю».
Думок не треба хибного призначення,
Стаю на попіл спалених мостів.
Із вуст злетіло тільки « до побачення»
Стоять три крапки замість тисяч слів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2013
автор: Натік