І сумно, і думно,
і вени розкрились.
А де дзвін живої води?..
Чи вечір, чи стума,
чи ранок – по схилах
веди мене, Пісне, веди.
Веди у простори,
де волі багато,
і зорі, мов квіти в саду.
А, може, у гори,
в розмаєве свято –
кохану туди поведу.
Удвох заночуєм,
де сині кичери,
де Хтось розсіває росу,
де осінь малює,
немов на папері,
вершин віковічну красу.
Нам буде не сумно,
нам буде не думно –
забудем про те і про се.
Любов неосудна,
нехай нерозумна,
уранці напише есе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438777
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2013
автор: Чир Нестор