пам"ятаю тебе, забутий,
пм"ятаю як ти йшов роззутий
ввечері по холодній рОсі
і краплі збивали ноги босі.
пам"ятаю - дарував квіти,
ми тоді були зовсім ще діти.
пам"ятаю, сиділи на лугах
і ти тримав тоді у руках
свої старі, діряві сандалі,
і ми йшли у луги усе далі.
все далі й далі, і до річки,
бродили ми до самої нічки.
бродили у воді ми по коліна,
на другий день я захворіла.
і ти з пасіки вкрав для мене меду
і не пішов пасти череду.
і сандалі тоді ти загубив
й тебе дід тоді набив.
мене мати теж набила,
щоб з тобою не ходила.
сказала "він поганий обірванець,
розбишака й голодранець.
в нього порвані сандалі,
хай іде куди подалі".
оце все я пам"ятаю
і ніяк не забуваю
наше дитинствоу селі,
шлю привіт заре тобі.
( з раннього)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438902
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2013
автор: Олька Оленька