Смерть підкрадається, ступає по слідах.
А ти люби життя, лети неначе птах,
Так, щоби крила не торкались темноти,
Вона туди тебе бажає затягти.
Грає у піжмурки щоденно, повсякчас.
І хоче стать перед тобою у анфас.
А ти запал її звірячий остуди.
Люби життя, вогонь у серці розведи.
Стоїть на варті й збирає часто тих,
Хто план складав, але звершить його не встиг,
Бо заманили заборонені плоди -
Смачні, яскраві, жаль, заводять в нікуди.
В обійми смерті дались за оманний рай.
А ти люби життя, родину, рідний край.
Грій душу й мозок час од часу прочищай.
Сій вічне, добре, день з любов’ю зустрічай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438938
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.07.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)