У зеленім саду
я самотній іду –
соловейко співає сльозою.
А тебе все нема
і тривога німа
білим смутком ступає за мною.
Пам`ятаю ту мить,
як небесна блакить
наші руки уперше з`єднала,
Серце щастям цвіло
і любові крило
у світи нас обох піднімало.
…Мов ранкова гроза,
біль у душу сповза
й не стихають мотиви зажури.
Я блукаю, як в сні,
і на плечі мені
опустилося небо похмуре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438976
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2013
автор: Чир Нестор